January, 2021
PRJCTR
Idea, design
Personal project
Research: hyperreflexion as a metamodernism value
It’s a personal research made during the Composition mentorship at PRJCTR.
В грудні робила челендж — треба було дослідити одну з цінностей метамодерна та розповісти про неї через аплікацію.
Я обрала гіперрефлексію.
Це про те, що загальної норми чогось «класного» або «валідного» немає — важливе те, що важливе для кожної конкретної людини. Якщо в постмодерні втратило сенс все, то тут — навпкаки — сенс з’явився всюди. В центрі — кожна людина, її вибір та вподобання. Валідне будь-яке поєднання, від моркви в олів’є до Вагітної у 16 з Інтерстелларом (до речі, це моя програма позаминулих вихідних, коли я хворіла; ну, без олів’є — не люблю його ані з морквою ані без, й маю право).
Тому я вирішила зробити універсальну листівку, на якій кожна людина може прочитати свої цінності.
І що може більше відповідати цьому принципу, ніж принцип словника, що повністю абсолютно нехтує значенням слів та може зробити сусідами «їдиш» та «їжак» або «щастя» та «щебень», бо розташовує слова не за насиченим сенсом, а за нейтральним алфавітом?..
Отже, зробила. Можна подивитися в каруселі, як це відбувалося. Листівка вийшла чудовою.
Подивилися? Гадаю, ви спитаєте — так як ж роздивитися результат? І де саме ця листівка? За фільтрами нічого не видно.
А результат… Неважливо, який він — найголовніше (для мене) тут був процес, сидіти та кромсати того словника з 10:02 до 18:02 однієї прекрасної суботи.
Власне, щойно весь постмодерн вам і пояснила.
Я обрала гіперрефлексію.
Це про те, що загальної норми чогось «класного» або «валідного» немає — важливе те, що важливе для кожної конкретної людини. Якщо в постмодерні втратило сенс все, то тут — навпкаки — сенс з’явився всюди. В центрі — кожна людина, її вибір та вподобання. Валідне будь-яке поєднання, від моркви в олів’є до Вагітної у 16 з Інтерстелларом (до речі, це моя програма позаминулих вихідних, коли я хворіла; ну, без олів’є — не люблю його ані з морквою ані без, й маю право).
Тому я вирішила зробити універсальну листівку, на якій кожна людина може прочитати свої цінності.
І що може більше відповідати цьому принципу, ніж принцип словника, що повністю абсолютно нехтує значенням слів та може зробити сусідами «їдиш» та «їжак» або «щастя» та «щебень», бо розташовує слова не за насиченим сенсом, а за нейтральним алфавітом?..
Отже, зробила. Можна подивитися в каруселі, як це відбувалося. Листівка вийшла чудовою.
Подивилися? Гадаю, ви спитаєте — так як ж роздивитися результат? І де саме ця листівка? За фільтрами нічого не видно.
А результат… Неважливо, який він — найголовніше (для мене) тут був процес, сидіти та кромсати того словника з 10:02 до 18:02 однієї прекрасної суботи.
Власне, щойно весь постмодерн вам і пояснила.
